Україна: розшук зниклих безвісти

Україна: розшук зниклих безвісти

Горлівка, Донецька область, Східна Україна. Олена показує фотографію свого зниклого безвісти батька. © Pieter-Jan De Pue

За два роки конфлікту, який руйнує сім’ї та провів крізь цей регіон лінію, яка лише місцями переривається контрольно-пропускними пунктами, ці ж КПП стали невід’ємною частиною життя для прифронтового міста Горлівка на сході України.

КПП навколо Горлівки під охороною військових доводиться проходити, якщо потрібно отримати документи, зареєструватися в органах соціального захисту, побачитися з родичами або просто купити необхідні речі, які тепер важко знайти на сході країни.

Жителі Горлівки звикли до оглядів на кожному КПП і до перевірки їхніх документів, що підтверджують особу. Вони також звикли до того, що ця процедура займає величезну кількість часу, що іноді доводиться стояти в черзі годинами, а інколи, навіть, днями, щоб потрапити на іншу сторону.

Але так було не завжди. На початку конфлікту ніхто не знав, чого очікувати на КПП, і прохід через них був великим ризиком. Деякі так і не повернулися.

Володимир Вікторович Полегенький 

Одним з тих, хто не повернувся додому, став Володимир Вікторович Полегенький. Його дочка Олена рішуче налаштована з’ясувати, що з ним трапилося.

Горлівка, Донецька область, Східна Україна. Олена тримає на руках сина. © Pieter-Jan De Pue

Горлівка, Донецька область, Східна Україна. Олена тримає на руках сина. © Pieter-Jan De Pue

 

«Мій батько зник 19 вересня 2014 року. Вони з другом їхали з Горлівки на захід України через безліч КПП, – каже Олена. – Коли вони успішно пройшли перший, тато зателефонував мамі і сказав, що все гаразд. Озираючись назад, я зрозуміла, що це була наша остання розмова з ним».

Вона знає, що близько 11 години вечора її батько зробив ще один дзвінок, але не рідним, а колегам у Харкові, де він мав переночувати. Він сказав їм, що під’їжджає до КПП. Однак, як пізніше довідалася Олена, до цього КПП її батько так і не доїхав.

«Доки вони чекали в черзі, до машини батька підійшли четверо озброєних людей і кудись забрали його та другого пасажира», – говорить Олена. Вона вважає, що ті ж люди зателефонували наступного дня її матері і сказали, що вона повинна їм заплатити, якщо хоче повернути чоловіка.

«Це було жахіття, – згадує Олена. – Я пам’ятаю відчуття власної безпорадності, коли говорила з мамою по телефону, не в змозі хоч якось її втішити». Олена поїхала з Горлівки на початку конфлікту через те, що місто знаходиться на лінії фронту. Їй треба було захистити свого малюка, свою сім’ю.

«Мама залишилася в місті зовсім одна. Люди, які викрали батька, зателефонували їй ще раз і сказали, що забирають батька на фронт воювати разом з ними. Найстрашніше, що татові був 51 рік, тому він все ще міг бути солдатом», – згадує Олена.

Розшук

Олена – цілеспрямована молода жінка. Вона сповнена енергії. Вона не з тих, хто сидить і чекає. Олена взяла на себе пошуки батька. Вона ходила всюди і зверталася до всіх, хто, на її думку, міг зарадити. До військових, у лікарні, в морги, навіть у добровільну організацію, відому як «Чорний тюльпан», яка допомагає ексгумувати загиблих. Але відповіді ніде не знаходилося.

Горлівка, Донецька область, Східна Україна. В руках Олени аркуш з поданого до МКЧХ запиту про розшук з фотографіями її зниклого безвісти батька. © Pieter-Jan De Pue

Горлівка, Донецька область, Східна Україна. В руках Олени аркуш з поданого до МКЧХ запиту про розшук з фотографіями її зниклого безвісти батька. © Pieter-Jan De Pue

Вони з чоловіком вирішили повернутися до Горлівки в жовтні минулого року і продовжити пошуки. Вона опублікувала фотографії батька в інтернеті, сподіваючись, що хто-небудь де-небудь бачив його або знає, де він.

Приманка для шахраїв

Олена отримала відгук, але не той, на який сподівалася: «Хтось зателефонував і попросив 3000 доларів». Половину грошей просили одразу, а другу – після повернення батька, але Олена відмовилася платити. «Звичайно, це були шахраї, – каже вона. – Я вже чула історії про те, як людей обдурювали схожим чином. Так принизливо проходити через подібне – якраз тоді, коли тобі найболючіше».

У ході своїх пошуків Олена почула, що МКЧХ може допомогти їй розшукати батька, тому вона надала цій організації всю інформацію, яка може стосуватися справи.

Вона хотіла, щоб історія її батька стала відомою. Щоб її переказували. Щоб люди її читали. Щоб вони побачили його фотографії.

Вона хоче знати, що сталося з її батьком.

Олена – лише одна з багатьох, чиї рідні зникли безвісти.

Горлівка, Донецька область, Східна Україна. Олена читає синові казку. © Pieter-Jan De Pue

Горлівка, Донецька область, Східна Україна. Олена читає синові казку. © Pieter-Jan De Pue

Історія родини Островських: ці люди, які також мешкають у Горлівці, переживають зникнення свого родича

Читайте:

 

Share this article