Олександр, лісник Піщаного лісництва Луганської області, шанобливо гортає фотографії 1920-их років: на пожовклих чорно-білих фотографіях працівники лісового господарства висаджують молоді садженці сосен. Серед них – і його дід, який також працював лісником на Луганщині. Працювати в лісовому господарстві посеред степового краю, яким є Луганська область, – це все одно, що стати моряком за тисячі кілометрів від океану, але Олександр пишається своєю професією, адже ліси тут захищають сільськогосподарські угіддя від сухих вітрів, які колись піднімали тут піщані бурі.

Forestry 1

МКЧХ/ Галина Поштаренко

Але коли 2014 року тут почався збройний конфлікт, людям стало не до лісу. «Тоді спалили тисячі гектарів лісу, тушити пожежі було нікому, оскільки снаряди, що залишилися в лісі, зробили шлях до пожеж небезпечним», – каже Олег, лісник Станично-Луганського лісово-мисливського господарства.

У 2014-2015 рр., згідно попередніх підрахунків лісгоспу, з 30 тисяч гектарів лісу, який вдалося проінспектували, постраждала мінімум половина. Крім того, без догляду ліс у краю степів і суховіїв швидко піддається зараженню комахами, що ставить під загрозу працю кілької поколінь лісників Луганської області. Шкода, але державне фінансування робіт з догляду за лісом скоротилося, а власних ресурсів лісгоспу не вистачає для відновлення циклу лісових робіт.

Тому поточна програма Міжнародного Комітету Червоного Хреста стала першим кроком щодо відновлення лісового господарства постраждалих районів області. Вона передбачає, що МКЧХ фінансує роботи з вирубки дерев, що засохли або згоріли, їхню переробку на дрова, які згодом безкоштовно надаються людям. Загалом у цьому році МКЧХ допоможе заготовити 8,2 тисячі кубометрів дрів, які дозволять пережити сувору зиму близько 1500 домогосподарств, а також амбулаторіям і фельдшерсько-акушерським пунктам Новоайдарського, Попаснянського і Станично-Луганського районів Луганської області.

МКЧХ/ Галина Поштаренко

МКЧХ/ Галина Поштаренко

Роботи вистачить надовго. Лісовому господарству довелося навіть повертати раніше звільнених через відсутність роботи лісорубів. Сьогодні 25 працівників господарюють на 28 ділянках, розчищуючи ліс від пошкоджених дерев. Заради можливості реалізувати проект на прохання лісгоспу сапери провели розмінування деяких пошкоджених ділянок лісу. У майбутньому він перетвориться з джерела загрози, яке намагалися обходити стороною, на місце, куди будуть прагнути сотні містян, що втомилися від міської метушні.

У кількох кілометрах від садиби лісництва вже можна милуватися новою посадкою, подібною до тієї, що майже сто років тому висаджували перші лісники Луганщини. «Ще кілька тижнів тому на цій ділянці в 5,3 га ріс пошкоджений ліс, – проводить екскурсію лісник Олег. – Наші лісоруби його прибрали, підготували до посадки, а ми встигли до настання морозів висадити тут садженці сосни з нашого розсадника».

Навесні чекають нові роботи: за два роки конфлікту згоріли тисячі гектарів лісу, і роботи з його очищення триватимуть. «Якщо не прибрати сухий ліс і не розчистити дороги, не вжити протипожежних заходів, у літню спеку ліси горітимуть знову», – пояснює Олег.

Дрова вже привезли в Лобачеве, Лопаскіне і Піщане, на черзі Трьохізбенка, а згодом й інші села. А навесні, коли настане час засівати лани, шум дерев нагадуватиме про захист майбутнього врожаю від сухих степових вітрів. І під завзяті розмови лісників, їхні плани на майбутнє, тривога поступово зникає. «Ми відновлюватимемо ліс, доки маємо сили», – впевнено констатують вони, залишаючи морозний ліс, а сніг скріпить в них під ногами.