У найбільш небезпечних селах Донбасу, розташованих уздовж контакної лінії, саме жінки стають лідерами спільнот, і від них часом залежить питання виживання всіх людей, що там залишилися. Сьогодні в рамках кінофестивалю «Docudays UA» Міжнародний Комітет Червоного Хреста (МКЧХ) організував дискусію «Жінки на лінії зіткнення: як їх змінили нові реалії». Упродовж розмови співробітниці із психосоціальної підтримки МКЧХ на прикладі конкретних історій розповіли про головні проблеми жінок, що проживають на лінії зіткнення: апатія, часта зміна настрою і життя одним днем.

Світлана Бритська, медсестра з села Жованка Донецької області, після початку конфлітку була вимушена покинути роботу. Лікарня у сусідньому селі Микитівка, де вона працювала, опинилася на непідконтрольній уряду України теритоії, і Світлана стала волонтером у своєму селі, а з листопада 2016 – фельдшером у відкритому фельдшерському пункті в Майорську.

Під час дискусії Юлія Охмат, спеціалістка МКЧХ з психосоціальної підтримки, розповіла, що бажання допомагати іншим, як у Світлани Бритської, – це важлива потреба людей, що живуть у найбільш небезпечних селах Донбасу. «Дуже важливо для психологів дати зрозуміти жінкам, що про них не забули, що вони потрібні, – розповідає Юлія. – Затяжний конфлікт і непередбачуваність ситуації позбавляють жінок сили та бажання щось робити, часто вони навіть не хочуть усувати наслідки обстрілів. Нашою метою було допомогти їм налагодити життя таким чином, щоб у них з’явилося більше віри в майбутнє, щоб вони планували своє жття з перспективою на майбутнє».

Karine Matevosian/ICRC

Програма МКЧХ із психосоціальної підтримки людей, що проживають вздовж лінії зіткнення, працює з червня 2017 року. В Донецькій області цю програму вже було реалізовано у 5 населених пунктах. «Одним із визначних результатів нашої роботи була ситуація, коли в одному із сіл, де ми працюємо, до Нового року місцеві мешканки організували новорічну виставу в сільському клубі для 10 дітей, що досі лишилися в селі, – каже Юлія Охмат. – Колеги часом скептично ставилися до нашої діяльності, але коли волонтерів, які привозять у ці села гуманітарну допомогу, місцеві мешканки зустрічають фразою: «А наші дівчата з вами не приїхали?», ти розумієш, що не лише матеріальна допомога потрібна цим людям. Психологічна підтримка не менш важлива для тих, хто живе на лінії зіткнення».